Аналіз причин скасування

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду

судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду

у 2018 році

 

На виконання рекомендації Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду здійснено аналіз причин скасування Верховним Судом судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду у 2018 році.

 

Метою зазначеного аналізу є з’ясування причин скасування судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду та виявлення підстав направлення справ на новий розгляд або для продовження розгляду у 2018 році.

 

Предмет аналізу зумовлює розв’язання таких завдань:

провести аналіз причин скасування Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду у 2018 році;

виокремити приклади скасування судових рішень з причин:

порушення правил юрисдикції адміністративних судів;

порушення норм матеріального права;

порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи;

 

Узагальнення проведено на підставі офіційних статистичних даних Кіровоградського окружного адміністративного суду, а також судових рішень вказаного суду, інформаційних листів та практики Верховного суду України.

 

І. Судова статистика Кіровоградського окружного адміністративного суду

 

На підставі статистичних даних встановлено, що впродовж 2018 року Верховним Судом скасовано 27 рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду, з них 18 справ направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Проведеним узагальненням встановлено, що підставами скасування судових рішень та направлення справ на новий розгляд до суду першої інстанції було:

- неправильне застосування норм матеріального права (6 справ);

- порушення правил юрисдикції адміністративних судів (3 справи);

- порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (17 справ);

- порушення норм процесуального права, пов’язане з прийняттям рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі в справі (1 справа).

 

ІІ. Аналіз причин скасування судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду

2.1 Приклади скасування судових рішень з причин порушення норм матеріального права.

 

Вивчаючи  причини  скасування судових рішень виявлено випадки порушення суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду норм матеріального права, таких виявлено 6.

Наведена цифра свідчить про дотримання, в цілому, суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду вимог законодавства щодо застосування норм матеріального права.

 

У справі №2а-2636/10/1170 (провадження №К/9901/35263/18) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді до Державної льотної академії України, за участю прокуратури Кіровоградської області, про стягнення коштів, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 р., адміністративний позов задоволено, стягнуто з Державної льотної академії України на користь Пенсійного фонду України в м. Кіровограді витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 522707,12 грн.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 р., задоволено заяву Кіровоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області; замінено боржника у виконавчому провадженні за постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р. про стягнення коштів з Державної льотної академії України на Національний авіаційний університет.

Скасовуючи ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2016 р. та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 р. та ухвалюючи нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви Кіровоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про заміну сторони виконавчого провадження, Верховний Суд у постанові від 27.11.2018 р. зазначив, що юридична особа вважається припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, натомість з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань на час розгляду справи Державна льотна академія України як юридична особа не припинена, а тільки знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви Кіровоградського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про заміну сторони виконавчого провадження – боржника з Державної льотної академії України на Національний авіаційний університет відсутні.

 

У справі №П/811/601/18 (провадження №К/9901/58495/18) за позовом Попка Валентина Вікторовича до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови в наданні Попку Валентину Вікторовичу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Кам’янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, викладену в листах від 26.12.2017 р. №П-22823/0-16996/0/6-17 та від 26.01.2018 р. №П-119/0-386/0/17-18;

- зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надати Попку Валентину Вікторовичу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Кам’янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р., у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Верховного суду від 23.11.2018 р. скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018 р., ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо відмови в наданні Попку Валентину Вікторовичу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Кам’янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, викладену в листах від 26.12.2017 р. №П-22823/0-16996/0/6-17 та від 26.01.2018 р. №П-119/0-386/0/17-18 та зобов’язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути клопотання Попка Валентина Вікторовича від 09.01.2018 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Кам’янської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій Верховний Суд вказав, що системний аналіз ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб’єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Верховний Суд послався на аналогічну правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 р. в справі №545/808/17.

Верховний Суд зазначив, що відповідачем у листах від 26.12.2017 р. №П-22823/0-16996/0/6-17 та від 26.01.2018 р. №П-119/0-386/0/17-18 не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, за яких позивачеві могло бути відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому Суд прийшов до висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладена у зазначених листах є незаконною.

Також Верховний Суд зазначив, що посилання судами попередніх інстанцій при ухваленні рішень на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та розпорядження КМУ №898-р, є помилковим, оскільки наведені нормативні акти не регулюють спірні правовідносини. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 р. у справі №814/2224/17, від 18.10.2018 р. у справі №818/1976/17, від 18.10.2018 р. у справі №130/60-а.

Верховний Суд вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статей 118, 122 Земельного кодексу України, а тому підлягають скасуванню, як такі. Що прийняті з неправильним застосуванням судом норм матеріального права.

 

У справі №404/3369/16а (2-іс/811/10/16) (провадження №К/9901/18033/18) за позовом Хащевацького Володимира Петровича до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС щодо неподання довідки про зміну розміру грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ яка полягає в не перерахунку пенсії у зв’язку із збільшенням посадового окладу відповідній категорії осіб на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013 та обчисленні і виплаті пенсії з грошового забезпечення без урахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової допомоги при звільненні які отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення із служби;

- зобов’язати Головне управління ДФС скласти та подати до Головного управління ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013;

- зобов’язати Головне управління ПФУ перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати її з 01.12.2015 р., обчисливши з урахуванням змін розміру грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 р. №1013;

- зобов’язати Головне управління ПФУ перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати її з 12.05.2015 р., обчисливши з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов’язати Головне управління ПФУ здійснити виплату сум недоплаченої частини основного розміру пенсії з 12.05.2015 р. та з 01.12.2015 р. з нарахуванням компенсації втрати частини доходу.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 р., позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС щодо відкликання довідки про розмір грошового забезпечення від 18.02.2016 р. №71/11-28-05-32, складену на ім’я Хащевацького В.Г. Зобов’язано Головне управління ДФС направити до Головного управління ПФУ довідку про розмір грошового забезпечення від 18.02.2016 р. №71/11-28-05-32, складену на ім’я Хащевацького В.Г. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 р. в частині задоволених позовних вимог, прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що право на перерахунок пенсії виникає у військовослужбовців, у тому випадку, коли за рішенням суб’єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців, змінюється розмір хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень). Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 р. №77 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 і від 9 грудня 2015 року №1013» підвищено на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, однак Кабінетом Міністрів України зроблено виключення і розповсюджується воно саме на військовослужбовців, ким і є позивач. Крім того, відповідно до вказаної норми підвищення посадових окладів відноситься лише до тих керівних працівників, спеціалістів і службовців, розмір виплат, пов’язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій яких затверджено відповідними постановами, перелік яких і наведено безпосередньо в постанові КМУ №77. Однак, позивач не отримує кошти на підставі жодної постанови з вказаного переліку. Враховуючи відсутність правових підстав для перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд зазначив, що оскільки обставини справи в частині задоволених вимог встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині – про відмову в задоволенні позову.

 

У справі №П/811/300/17 (провадження №К/9901/31240/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промагролізинг Плюс» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2016 р. №0003561202 (в частині штрафних санкцій у розмірі 5666,67 грн.), постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 р., позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.03.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2017 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати виключно податкове законодавство, яким визначений граничний строк реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податків податкових накладних, де облік здійснюється календарними днями, за порушення якого застосовується штраф. З огляду на викладене, оскільки податкові накладні №25 та №27 від 22.02.2016 р. були зареєстровані позивачем з порушенням на 1 календарний день, а саме:09.03.2016 р., то відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 26.10.2016 р. №0003561202 (в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5666,67 грн.).

У справі №П/811/2819/14 (провадження №К/9901/8062/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб 2010» до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області по проведенню зустрічної звірки;

- визнати протиправними дії Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Кіровоградській області по складанню акту зустрічної звірки №202/2200/38246422 від 16.07.2014 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Промснаб-2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Оргспецсервіс» за квітень, травень, червень 2013 року та подальшої реалізації ТМЦ»;

- визнати протиправними дії відповідача щодо корегування в Централізованих базах даних податкової звітності ОДПС України сум податкового зобов’язання усього в сумі 278137,76 грн., у тому числі: за квітень 2013 року 98570,54 грн., червень 2013 року – 93905,93 грн., липень 2013 року – 57599,89 грн., серпень 2013 року – 14671,80 грн., жовтень 2013 року – 13389,60 грн. та суму податкового кредиту по податку на додану вартість в загальній сумі 268743,74 грн., в тому числі: за квітень 2013 року – 57563,42 грн., травень 2013 року – 101844,24 грн., червень 2013 року – 109336,08 грн. в розрізі відносин з контрагентом ПП «Оргспецсервіс»;

- зобов’язати відповідача відновити в Централізованих базах даних податкової звітності ОДПС України показники, задекларовані в податкових деклараціях ТОВ «Промснаб-2010».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р., позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо складання за результатами зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Промснаб-2010» акта №202/2200/38246422 від 16.07.2014 р. «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Промснаб 2010» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП «Оргспецсервіс» за квітень, травень, червень 2013 року та подальшої реалізації ТМЦ». Визнано протиправними дії відповідача щодо корегування в Централізованих базах даних податкової звітності ОДПС України сум податкового зобов’язання в загальній сумі 278137,76 грн., у тому числи: квітень 2013 року – 98570,54 грн., червень 2013 року – 101359,26 грн., липень 2013 року – 57599,89 грн., серпень 2013 року – 14671,80 грн., жовтень 2013 року – 13389,60 грн. по взаємовідносинам з ФОП Гібець Г.М., ПП «Лана ойл», ТОВ «Володарський консервний завод», ТОВ Фірма «Монблан», ПП «Антал» та суму податкового кредиту в загальній сумі 268743,74 грн. у тому числі: квітень 2013 року – 57563,42 грн., травень 2013 року – 101844,25 грн., червень 2013 року – 109336,08 грн. за господарськими операціями з ПП «Оргспецсервіс». Зобов’язано відповідача відновити в Централізованих базах даних податкової звітності ОДПС України показники, задекларовані в податкових деклараціях ТОВ «Промснаб 2010», що скореговані відповідно до акту №202/2200/38246422 від 16.07.2014 р. В задоволені решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.09.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. в задоволеній частині, прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що висновки, викладені в акті перевірки, в даному випадку акті про результати проведення зустрічної звірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Зважаючи на викладене, дії контролюючого органу щодо внесення до електронних баз даних змін показників податкової звітності суб’єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов’язань на підставі акта перевірки, в тому числі і на підставі акту про результати проведення зустрічної звірки, без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

 

У справі №П/811/785/16 (провадження №К/9901/25820/18 за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 р. №0000211203 постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.12.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.08.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 р., ухвалено нове судове рішення, яким позов Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.06.2016 р. №0000211203 задоволено.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки податковим органом в межах спірних правовідносин, свідчать про те, що мета камеральної перевірки – виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов’язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють. Натомість на час виникнення спірних правовідносин, до 01 січня 2017 року (до внесення змін до статті 75 Податкового кодексу України) зокрема, питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів було передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та відносилися до предмету документальної перевірки. Документальна перевірка відповідачем не проводилась.

Суд касаційної інстанції зазначає, що порушення податковим органом порядку проведення перевірок призводить до порушення відповідачем способу реалізації владних управлінських функцій та відсутності правових наслідків перевірки, яка не охоплювала на час її проведення питання своєчасності сплати грошового зобов’язання.

Верховний Суд зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні спору, у зв’язку з неврахуванням вимог підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, який прямо регулює межі предмета камеральної перевірки.

 

2.2 Аналіз та приклади скасування судових рішень з підстав порушення правил юрисдикції адміністративних судів

 

Здійснений аналіз причин скасування Верховним Судом судових рішень, ухвалених Кіровоградським окружним адміністративним судом засвідчує, що одиночними причинами скасування є неправильне застосування правил юрисдикції адміністративних судів, невідповідність судових рішень правовим позиціям Верховного Суду України.

 Аналіз судових рішень свідчить, що суд іноді помилково вирішував справи, які не належать до юрисдикції адміністративних судів.

 Так, при розгляді справи №П/811/1211/16 (провадження №11/1211/16) за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна до державного реєстратора прав – приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренка Вадима Володимировича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Коваль Надія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзнатурпродукт», про визнання дій протиправними та скасування рішень, позивач просить суд:

- визнати противоправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав – приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко Вадима Володимировича за індексним №29220926 від 12 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) права оренди земельної ділянки на земельну ділянку за кадастровим номером 3524380800:02:000:2919 на підставі договору оренди землі б/н від 05.04.2016 року, укладеного між сторонами: орендодавець – Коваль Н.В, орендар – ТОВ «Союзнатурпродукт»;

- визнати противоправним та скасувати рішення Державного реєстратора прав – приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренко Вадима Володимировича за індексним №29242439 від 13 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) права оренди земельної ділянки на земельну ділянку за кадастровим номером 3524380800:02:000:2920 на підставі договору оренди землі б/н від 07.04.2016 року, укладеного між сторонами: орендодавець – Коваль Н.В, орендар – ТОВ «Союзнатурпродукт».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 р., адміністративний позов задоволено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.06.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2017 р., а провадження у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства імені Ватутіна до державного реєстратора прав – приватного нотаріуса Голованівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Захаренка Вадима Володимировича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Коваль Надія Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзнатурпродукт», про визнання дій протиправними та скасування рішень – закрито.

Скасовуючи судові рішення Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір, який розглядається , не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача. Визнання протиправним і скасування рішення, запису про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельні ділянки від х порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ТОВ «Союзнатурпродукт» і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача і ТОВ «Союзнатурпродукт» щодо права на спірні земельні ділянки, яке підлягає державній реєстрації. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельних ділянок має розглядатися як спір, що пов’язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельні ділянки іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Держреєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

 

У справі №1170/2а-940/12 (провадження №К/9901/2435/18) за позовом прокурора Новоукраїнського району Кіровоградської області до Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, третя особа – Фермерське господарство «Дюк», про визнання незаконним та скасування рішення, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення п’ятнадцятої сесії Семенастівської сільської ради від 23.04.2009 р. №104 «Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади сільської ради, які підлягають приватизації у 2009 році» та від 20.08.2009 р. №116 «Про відчуження об’єкта колишнього приміщення дитячого садка комунальної власності сільської ради».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р., відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 17.07.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 р., а провадження у справі закрито.

Скасовуючи судові рішення Верховний суд зазначив, що предметом спору у даній справі є акти індивідуальної дії органу місцевого самоврядування. Разом з тим оспорюванні рішення ухвалені відповідачем як власником майна в процесі приватизації. При цьому останнім рішенням вирішено продати приміщення ФГ «Дюк» і це рішення було реалізовано шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу. Таким чином, станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом, відповідач прийняв рішення, на підставі якого у третьої особи виникло право власності на приміщення дитячого садка. У зв’язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі правомочностей  права власності.

Отже, у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про продаж нерухомого майна (тобто нормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оскарження такого акта не є правильним способом захисту в адміністративному судочинстві.

В даному випадку Семенастівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області як орган місцевого самоврядування, реалізовує право розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади, а тому має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, тобто є рівноправним суб’єктом господарських відносин.

Оскільки між відповідачем і третьою особою в цій справі існують договірні відносини, предметом яких є нерухоме майно, фактично щодо якого виник спір, ця справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а з огляду на суб’єктивний склад сторін має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

 

У справі №811/2600/13-а (провадження №К/9901/38964/18) за позовом Громадської організації «Військово-мисливське товариство «Південь» до Кіровоградської обласної ради, третя особа – Громадська організація «Товариство мисливців і рибалок «Сапсан» про визнання протиправними та скасування рішень, позивач просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення Кіровоградської обласної ради №391 від 23.11.2012 р. про дострокове припинення права користування мисливськими угіддями Товариством військових мисливців і рибалок Збройних Сил України Кіровоградського гарнізону;

- визнати протиправним і скасувати рішення Кіровоградської обласної ради №546 від 06.12.2013 р. про надання мисливських угідь в користування ГО «Товариство мисливців і рибалок «Сапсан».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 р., позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.02.2016 р. скасовані постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2015 р.. а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції з тих мотивів, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджувалися питання віднесення спору до адміністративної юрисдикції та порушення прав саме позивача.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 р. за наслідками нового розгляду справи провадження у даній справі закрито у зв’язку з тим, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного сулу від 22.08.2016 р. скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 р., справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про те, що спір у даній справі є публічно-правовим та має розглядатися за правилами КАС України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 р., позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2018 р. №811/2600/13-а (провадження №К/9901/38964/18) постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.11.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 р. скасовано, а провадження у справі закрито.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності рішення Кіровоградської обласної ради про надання у користування ГО «Товариства мисливців і рибалок «Сапсан» мисливських угідь для ведення мисливського господарства та дострокового припинення права користування мисливськими угіддями позивача – ГО «Військово-мисливське товариство «Південь».

Верховний Суд наголошує на тому, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний позивачем спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб’єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального та ефективного захисту за правилами КАС України.

Отже, оскільки спірні правовідносини виникли у зв’язку з неправомірністю, на думку позивача, набуття ГО «Товариства мисливців і рибалок «Сапсан» права користування мисливськими угіддями на підставі спірного рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

 

2.3 Аналіз судових рішень скасованих з підстав порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази

 

В ході проведення аналізу виокремлено приклади скасування судових рішень з причин порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази обставин та призвело до неправильного вирішення справи.

У справі №П/811/3438/15 (провадження №К/9901/27635/18 у справі за позовом Кудрявцева Сергія Семеновича до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про скасування рішення, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015651704 від 04.08.2014 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 р. у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з наявністю у позивача обов’язку по сплаті податку на доходи фізичних осіб виходячи з суми прощеної заборгованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Рішення обґрунтовано тим, що контролюючим органом не було належним чином визначено та обґрунтовано об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2018 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.04.2016 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 р. у справі №П/811/3438/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема судами не було встановлено:

- правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором, яка була анульована (тіло кредиту, відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб;

- чи включено ТОВ «Кей-Колект» анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

 

Аналогічних висновків щодо не дослідження судами податкового розрахунку. А також розрахунку визначеного грошового зобов’язання з податку на доходи фізичної особи, в розрізі суми анульованого тіла кредиту, суми відсотків та комісії, дійшов Верховний суд у постановах від 28.08.2018 р. у справі №П/811/2909/14 (провадження №К/9901/5394/18) та від 17.10.2018 р. у справі №П/811/533/17 (провадження №К/9901/32990/18).

 

У справі №П/811/1397/17 (провадження №К/9901/48840/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКП Кран-Сервіс» до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 р., залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 р., позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001291405 від 07.07.2017 р.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 р., а справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що судами попередніх інстанцій не була надана оцінка правомірності зробленого нарахування пені. Верховний Суд вказав, що не погоджуючись із визначеною контролюючим органом сумою пені, суди здійснювали її самостійний обрахунок, який розрахований, в більшості випадків, за формулою, - настанням наступного робочого дня, який передував останньому дню, визначеного як останнього по розрахунку у сфері ЗЕД та/або кількості таких днів помножених на 0,3 відсотки. З урахуванням чого та враховуючи, що судами було невірно застосовано положення підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України до даних правовідносин, з чого слідує наслідок невірного розрахунку пені, виходячи із статті 4 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Також Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій не надали правового значення доводам позивача, викладеним в позові, що по одному із контрагентів, контролюючим органом, помилково визначено, що дата отримання товару відповідає даті митних декларацій, а не даті фактичного переміщення товарів через митний контроль.

 

У справі №П/811/1391/17 (провадження №К/9901/3526/17) у справі за позовом Леська Ігоря Івановича до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.06.2017 р. №25494-11, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 р. №25494-11.

Постановою Верховного суду від 27.03.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 р., справу №П/811/1391/17 направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зауважив, що відповідачем не виконаний свій обов’язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов’язання. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, не витребувано у відповідача, та не отримано з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Судами попередніх інстанцій не досліджений перелік транспортних засобів, які є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році та який розміщений на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, не визначено чи віднесено автомобіль позивача до зазначеного переліку.

Також Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій при з’ясуванні фактичних обставин справи прийнято неналежний доказ, а саме розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який сформований самим позивачем 14.07.2017 р. на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, внаслідок чого зроблено передчасний висновок про те, що автомобіль позивача не є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році.

 

У справі №П/811/1630/16 (провадження №К/9901/41539/18) вказані аналогічні підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

У справі №П/811/3349/15 (провадження №К/9901/12717/18 за позовом Княгницької Тетяни Вікторівни до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області, Національної поліції України, Гайворонського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Кіровоградської області №383 с/с від 06.11.2015 р. у частині її звільнення за п. 64 «г» (через скорочення штату);

- поновити на службі до відомства Міністерства внутрішніх справ України та зобов’язання Міністерства внутрішніх справ України працевлаштувати Княгницьку Тетяну Вікторівну відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу помісячно з дня звільнення до виконання судового рішення про поновлення на службі;

- стягнути з Міністерства внутрішніх справ 15000,00 грн. моральної шкоди.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 27.05.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 р., в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 р., а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що в порушення вимог статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами не з’ясовано дотримання відповідачем при звільненні позивача гарантій, передбачених КЗпП України, зокрема вимог статті 49² цього Кодексу, в частині чи була можливість перевести позивача на іншу посаду, чи були у відповідача вакантні посади, які б міг зайняти позивач, чи пропонували позивачу вакантні посади. Крім того, судами не з’ясовано питання дотримання відповідачем при звільненні позивача передбаченого статтею 49² КЗпП України двомісячного строку персонального попередження про можливе звільнення у зв’язку зі скороченням штатів. Зробивши висновок про обґрунтованість та правомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій не встановили та не дослідили питання ліквідації установи, в якій вона працювала, а також чи було запропоновано позивачу іншу посаду для працевлаштування. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд вважає, що судами попередніх інстанцій не досліджено всі зібрані у справі докази.

 

У справі №П/811/1715/16 (провадження №К/9901/39447/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експогаз» до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.11.2016 р. №0002894000.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 р., адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 28.12.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 р.. а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд вказав, що податкові зобов’язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили виключно з пов’язаністю придбання газу з метою його використання (комерційною чи некомерційною). При цьому судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо способу відпуску скрапленого газу через АЗГС, в той час як вказана обставина має значення для правильного вирішення справи по суті.

 

У справі №П/811/3836/14 (провадження №К/9901/5090/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барій Стандарт» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання неправомірними дій та зобов’язання вчинити певні дії, позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області щодо коригування у підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» задекларованих ТОВ «Барій Стандарт» показників податкових зобов’язань у загальному розмірі 2022526,00 грн. та податкового кредиту у сумі 1881828,00 грн., що були відкориговані на підставі акта від 03 жовтня 2014 року №19/11-23-22-06/38858360 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Барій Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Метіда Трейд» та ТОВ «Меркурій Альянс» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року»;

- зобов’язати Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області вчинити дії щодо відновлення у підсистемі «Аналітична система» інформаційної системи «Податковий блок» показники задекларованих ТОВ «Барій Стандарт» податкових зобов'язань у загальному розмірі 2022526 грн. та податкового кредиту в сумі 1881828 грн., що були відкориговані на підставі акта від 03 жовтня 2014 року №19/11-23-22-06/38858360 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Барій Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Метіда Трейд» та ТОВ «Меркурій Альянс» за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2015 р., а справу направлено на новий розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що на думку судів попередніх інстанцій. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов’язань, що задекларовані позивачем у деклараціях з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача. І така невідповідність має для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації як належного платника податків. Відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки судами не досліджувалося питання щодо наявності реальних негативних наслідків такого корегування показників для Товариства та сам факт коригування.

 

У справі №П/811/329/16 (провадження №К/9901/28265/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Систем» до Кіровоградської обласної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 27.03.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.07.2016 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 р., а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний суд зауважив, що законодавець у пп. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Визначаючи алгоритм розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню, включає до нього суму ПДВ, сплачену не лише у звітному податковому періоді, а й у попередніх по відношенню до звітного періодах. Натомість, обставини щодо сплати позивачем у попередніх податкових періодах сум податку на додану вартість у розмірі 216667,00 грн., тобто у сумі, на яку контролюючим органом було виявлено завищення. Не були досліджені судами попередніх інстанцій та спростовані належними доказами.

Також Верховний Суд вказав, що на різницю між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, задекларовано Товариством до відшкодування у квітні 2015 року у розмірі 216667,00 грн., впливає сума податкового кредиту січня 2015 року у розмірі 84645,00 грн. та сума від’ємного значення грудня 2014 року у розмірі 184555,00 грн. У той же час. Обставини фактичної сплати цих сум Товариством своїм контрагентам у зазначених періодах не були предметом дослідження при розгляді справи судами попередніх інстанцій. Без встановлення цих обставин та перевірки їх доказами, висновок про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 218183,00 грн. не відповідає правильному застосуванню приписів Податкового кодексу України.

 

У справі №П/811/639/14 (провадження №К/9901/6512/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно Дім» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2015 р., задоволено адміністративний позов.

Постановою Верховного Суду від 16.10.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2015 р.. а справу направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про належність долучених до матеріалів справи світлокопій первинних документів, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій з огляду на те, що вони не утримують в собі місце їх складання, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд визнає, що докази того, що податкові накладні прийняті позивачем до обліку та на підставі яких сформований податковий кредит сформовані за фактом здійснення господарських операцій, відсутні.

Долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі товару, видаткові накладні, платіжні доручення (без відбитку банку про перерахування коштів), відсутність складських квитанцій при прийнятті товару в переробку виключають можливість прийняти висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо належності, допустимості та достатності доказів.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, долучені до матеріалів справи первинні документи не є оригіналами або засвідченими копіями, як того вимагали положення частини четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до 15 грудня 2017 року.

Відсутність належних доказів унеможливлює визнання Судом встановленими фактичні обставини у справі та прийняття (або не прийняття) доводів податкового органу про наявність складу податкового правопорушення, покладеного в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

 

У справі №П/811/1957/18 (провадження №К/9901/5887/18) за позовом Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «Гідросила» до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, за участю прокурора м. Кіровограда, про стягнення заборгованості, позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України на його користь 3551088,00 грн. заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість та 112720,29 грн. пені.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 р., адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2018 р. постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що в матеріалах справи наявний лист Міністерства доходів і зборів України від 28.02.2014 р. №4220/5/99-99-100-02-16 щодо призупинення виплати коштів на відшкодування податку на додану вартість до завершення перевірок щодо законності усіх висновків, які перебувають у провадженні Державної казначейської служби України станом на 27.02.2014 р. Утім, судові інстанції в порушення процесуальних вимог не з’ясували причини скерування Міністерством доходів і зборів України зазначеного листа на адресу органу державної казначейської служби шляхом направлення відповідного запиту органу доходів і зборів або витребування таких доказів у Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

Крім того, Верховний суд зазначає, що у даній категорії спору (стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість і пені, нарахованої на суму такої заборгованості) та за встановлених у розглядуваній справі обставин, відповідний орган доходів і зборів повинен залучатись до участі у справі саме як відповідач, поряд з відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України, а не як третя особа.

 

У справі №П/811/1647/15 (провадження №К/9901/32998/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранекс» до Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2015 р. №0000191504, №0000201504, №000021504.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 р., позов задоволено.

Скасовуючи постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 р. вказав, що на думку податкового органу з посиланням на вимоги пунктів 200.6 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, ТОВ «Гранекс» занижено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 46803 грн., оскільки фактична оплата була проведена отримувачем товарів/послуг у 2012 році та серпні 2014 року, то сума бюджетного відшкодування вважається такою, від отримання якої позивач відмовився добровільно і надалі у визначенні суми бюджетного відшкодування наступних звітних періодів не враховується, а приймає участь у погашенні податкових зобов’язань наступних періодів. Однак, таким доводам податкового органу не було надано оцінки судами попередніх інстанцій.

Окрім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, що слугувало підставою для висновку податкового органу про добровільну відмову платника від отримання належної йому суми бюджетного відшкодування, на підставі чого виникла виявлена податковим органом розбіжність між підтвердженою сумою бюджетного відшкодування та сумою, задекларованою платником.

Таким чином, перевірка податковим органом суми задекларованої платником бюджетного відшкодування охоплює з’ясування достовірності та правильності обчислення такої суми у податковій декларацій за певний звітний період. Відтак, судам слід було достеменно перевірити обставини щодо дотримання позивачем законодавчо встановленого порядку декларування бюджетного відшкодування у відповідних сумах у належних звітних періодах та на підставі цього перевірити право товариства на таке відшкодування.

           

У справі №П/811/1344/16 (провадження №К/4712/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2016 р. №00002311404 та №0000241404.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 р., позов задоволено.

Скасовуючи постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 03.04.2018 р. вказав, що суди не перевірили факт реального руху активів по всіх ланцюгах учасників схем, не з’ясували, ким і коли вирощувався придбаний позивачем соняшник та чи вирощувався взагалі. Не встановлено судами і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв’язки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» та його задекларованими постачальниками (Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Універсал Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аграрна компанія «Зернові традиції»), хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Верховний Суд зауважує, що задовольняючи позовні вимоги в частині податкового повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0000231404 суди виходили з того, що згідно ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2016 у справі №П/811/1491/16 позивачем у визначені законодавством строки оскаржено податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 №0000161404, від 20.04.2016 №0000181404, від 12.10.2016 №0000791404, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0000231404.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Проте, варто враховувати, що передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), а також частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017) звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених наведеною нормою процесуального права, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з’ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої, зокрема адміністративної справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Проте судами не перевірено на підставі належних та допустимих доказів обставини справи щодо узгодженості податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 №0000161404, від 20.04.2016 №0000181404, від 12.10.2016 №0000791404, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.05.2016 №0000231404.

Верховний Суд також звертає увагу, що як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №П/811/1491/16 відмовлено в повному обсязі в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Продекспорт-К» до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 №0000161404, від 20.04.2016 №0000181404, від 12.10.2016 №0000791404.

 

У справі №П/811/1786/17 (провадження №К/9901/48034/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 р. №0019241205.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 р. та прийнято нову, якою позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.07.2017 р. №0019241205.

Скасовуючи постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 р. зазначив, що акт перевірки податкового органу, як аналітично-інформаційний документ, має бути досліджений судами попередніх інстанцій на предмет наявності в діях/бездіяльності Товариства складу податкового правопорушення, покладеного в основу застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Верховний Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій акт перевірки в частині правильності обрахування штрафних (фінансових) санкцій не досліджений, не здійснено співставлення даних у таблиці розрахунку до акту перевірки із наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Склад податкового правопорушення не досліджений взагалі.

Відсутність у спірному податковому повідомленні-рішенні об’єкту обрахування штрафних (фінансових) санкцій (суми податку на додану вартість, на яку виписані податкові накладні) не є безумовною підставою для визнання такого акту індивідуальної дії протиправним, визначення об’єкту обрахування штрафу має бути здійснено судом виходячи із наданих (витребуваних) первинних документів із співставленням даних, що у них містяться із даними встановленими актом перевірки. Недолік змісту податкового повідомлення-рішення в частині не визначення об’єкту обрахунку штрафу не спростовує самого факту вчинення податкового правопорушення, який має бути доведений податковим органом та досліджений судами попередніх інстанцій.

У справі №П/811/1777/14 (провадження №К/9901/5684/18) за позовом Криворізької центральної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Фірма «Інгуша» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі позивач просив надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 65672,42 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.06.2014 р. позов задоволено, надано дозвіл на погашення суми податкового боргу Приватного підприємства «Фірма «Інгуша» за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у розмірі 65672,42 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.11.2017 р. та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 22.05.2018 р. вказав, що звернення Інспекції до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності, погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції зазначені обставини не перевірив, а суд першої інстанції, з посиланням на листи банківських установ про повернення платіжних вимог Інспекції без виконання не надав належної правової оцінки підставам, вказаним банками у листах, а саме: ПАТ «АКТАБАНК» вказало, що Підприємство у зазначеній банківській установі не обліковується, а ПАТ АБ «Укргазбанк» вказало, що рахунок, зазначений Інспекцією, відсутній у банківській установі. Про те, що Інспекція не виставляла Підприємству платіжні вимоги наголошував і відповідач у запереченні на позов, проте суди першої та апеляційної інстанції зазначені обставини не встановили.

 У справі №811/304/13-а (провадження №К/9901/2724/18) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дор-Строй» до Маловисківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 р., позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 р. скасовано постанову  Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Верховний Суд зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. В свою чергу наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних послуг.

З метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було встановити зміст господарських операцій, за якими позивачем нараховано (сплачено) податок на додану вартість, договірні умови поставки, фактичний порядок поставки, обсяги товарів, зміст послуг, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з’ясувати чи розкривають первинні документи зміст операцій поставки, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Обґрунтовуючи висновки про безпідставність прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення, суди обмежилися встановленням обставин щодо належного оформлення податкових накладних, при цьому не вказуючи їх реквізитів, не конкретизуючи їх суті та господарських операцій, яких вони стосуються.

Крім того, на обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на наявність порушених кримінальних справ за фактом фіктивності задекларованих контрагентів позивача.

Судам попередніх інстанцій необхідно було надати належну оцінку таким обставинам, з’ясувати результати розгляду зазначених кримінальних справ, у разі необхідності – допитати осіб, які значаться керівниками та директорами контрагентів позивача, встановити за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв’язки позивача та контрагентів, та, в залежності від встановлених обставин та оцінки доказів кожного окремо та в їх сукупності, вирішити чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

 

2.4 Аналіз судових рішень скасованих з підстав порушення норм процесуального права, пов’язаного з прийняттям рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі в справі

 

Одне судове рішення скасовано у справі про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі.

 

У справі №П/811/3414/15 (провадження №К/9901/11463/18) за позовом Кравченко Оксани Василівни до Міністерства внутрішніх справ України. Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, начальника Головного управління Національно поліції в Кіровоградській області Олександрійського відділу поліції Головного управління Національної поліції про визнання наказу неправомірним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач, з урахуванням уточнень, просила суд:

- визнати неправомірним наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 06.11.2015 р. №383 о/с, яким її звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» через скорочення штату, та скасувати його;

- поновити її на роботі та зобов’язати ГУ НП та його начальника Кондрашенка С.Г. задовольнити її рапорт про подальшу службу в Національній поліції України на посаді, визначеній відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»;

- зобов’язати ГУ НП та його начальника Кондратенка С.Г. і Відділ поліції ГУ НП нарахувати та виплатити їй грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з ГУ НП, Відділу поліції ГУ НП на її користь заподіяну моральну шкоду в розмірі 300000 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 р. позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС від 6 листопада 2015 року №383 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, капітана міліції Кравченко О.В., поновлено Кравченко О.В. на посаді слідчого слідчого відділення Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області, зобов’язано ГУ НП розглянути кандидатуру Кравченко О.В. для зайняття посади відповідно до пункту 9 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» у ГУ НП та видати відповідний наказ з цього приводу, стягнуто з УМВС на користь Кравченко О.В. заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн., в задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 р. скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2016 р. та прийнято нову. Якою позовні вимоги задоволено частково, зобов’язано начальника ГУ НП розглянути рапорт Кравченко О.В. про подальшу службу в Національній поліції відповідно до норм статей 49, 61 Закону України «Про Національну поліцію» та прийняти відповідне рішення, у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Скасовуючи постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 р. зазначив, що зобов’язанню ГУ НП щодо розгляду рапорту позивачки має передувати скасування спірного наказу і вирішення питання щодо її поновлення на посаді, що власне і зробив суд першої інстанції, рішення якого апеляційний суд в цій частині скасував.

Верховний суд зауважує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду в цій частині, слушно звернув увагу на належність відповідача за цим позовом. Так, спірний наказ прийняло УМВС, тоді як відповідачем суд першої інстанції його не залучив, а поновлюючи Кравченко О.В. на посаді в УМВС не вказав суб’єкта, який зобов’язаний видати відповідний наказ.

ГУ НП, з огляду на свій правовий статус, завдання і обсяг повноважень, по суті, є правонаступником УМВС. Водночас, в контексті спірних правовідносин, які виникли з прийняттям спірного наказу від 6 листопада 2015 року, участь УМВС цій справі як відповідача є потрібною, позаяк вирішення питання щодо поновлення позивачки на раніше займаній посаді у відомстві, яке перебуває у процесі припинення (на дату розгляду справи запису про припинення УМВС як юридичної особи немає), не може вирішувати правонаступник (ГУ НП), який, своєю чергою, повинен вирішити питання про можливість переведення з цього відомства.

 

Висновки та пропозиції

 

Здійснений аналіз причин скасування Верховним Судом судових рішень, ухвалених Кіровоградського окружного адміністративного суду у 2018 році засвідчує, що суд в основному розглядає і вирішує справи у відповідності з вимогами чинного законодавства України. Однак, мають місце непоодинокі випадки скасування судових рішень.

Проведеним узагальненням встановлено, що підставами скасування Верховним Судом судових рішень стали: неправильне застосування норм матеріального права; порушення правил юрисдикції адміністративних судів; порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; порушення норм процесуального права, пов’язане з прийняттям рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов’язки осіб, які не були залучені до участі в справі.

При цьому найбільш поширеним є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки обсяг рішень скасованих із зазначеної підстави становить 63% від загальної кількості рішень скасованих упродовж 2018 року.

Однією з причин збільшення кількості скасованих судових рішень є формування нової практики Верховним Судом з розгляду окремих категорій справ, у тому числі відхід від правових позицій, раніше викладених у висновках Верховного Суду щодо юрисдикції справ.

З огляду на типовий характер підстав, що зумовили скасування судових рішень Кіровоградського окружного адміністративного суду з метою підвищення ефективності роботи пропонується:

- продовжити роботу з детального аналізу помилок, допущених судом за результатами перегляду судових рішень Верховним Судом з обговоренням їх на зборах суддів щопівроку;

- зборам суддів запровадити обговорення порушення суддями норм процесуального права, як безумовної підстави для скасування судового рішення;

- це узагальнення довести до відому всіх суддів Кіровоградського окружного адміністративного суду.

           

 

           

Суддя                                                                                                                                     Р.В. Жук

                                                                                                                                              Г.М. Момонт

                                                                                                                                              О.В, Кравчук